Сьогодні Державний архів Івано-Франківської області знайомить дослідників та шанувальників історії з архівними джерелами, що стосуються біографії Тита Войнаровського – українського громадського і економічного діяча, священника УГКЦ, нащадка козацького роду Войнаровських (з часів гетьмана Івана Мазепи).

Згідно інтернет джерел та наукових розвідок знаходимо похибку в його дні народжені. Тит Войнаровський народився 16 лютого 1856 року в с. Ляцьке-Шляхетське Тлумацького повіту в сім’ї о. Петра і Франциски з Лопатинських. Проте, архівні документи повідомляють, що точним днем народження Тита Войнаровського є 4 лютого 1856 року, тобто встановлена неточність.

Згідно справи Ф. 504, оп. 1, спр. 330 «а», арк. 114 зв. «Станіславська греко-католицька єпископська консисторія» дізнаємося таку інформацію: «Войнаровський Тит народився 04 лютого 1856 року. 20.03.1881 р., був висвячений на священника; 20.04.1881-15.07.1884 рр. – приватний сотрудник у Колодіївці Тисменицького деканату;16.07.1884-30.07.1885 р. – сотрудник при архикатедральній церкві святого Георгія у Львові; 21.08.1885 р. – завідатель у Кулачківцях Коломийського деканату; 1889 р. – парох в П’ядиках Коломийського деканату; 01.03.1892 р. – парох в Топорівцях; з грудня 1893 р. – 28.02.1910 р. – парох в Балинцях Коломийського деканату». Також демонструємо для широкого загалу запис про його душпастирську діяльність з Шематизму 1894 року.

Для істориків та науковців цей запис може стати чудовим джерелом для написання статті чи наукової праці про біографію Тита Войнаровського.

Якщо бажаєте ознайомитися з цією справою та багатьма іншими документами, тоді запрошуємо до читального залу Державного архіву Івано-Франківської області, попередньо зареєструвавшись як користувач. Із собою потрібно мати тільки паспорт. До зустрічі!

Коротко про життєву біографію:

Закінчив цісарсько-королівську гімназію у Станиславові. Вивчав богослов’я у Львові в семінарії та на богословському факультеті університету. У 1881 році висвячений на одруженого священника, та, однак через рік став удівцем. Спочатку працював на Станиславівщині в селах: Колодіївка (сотрудник 1882—1884), Кулачківці (адміністратор 1886—1887), П’ядики (1887—1892), Топорівці (1892—1893), Балинці (1893—1909). У 1909 році переведений до клиру Львівської архиєпархії.

Посади церковні: митрат, кустос Львівської греко-католицької капітули, довголітній адміністратор митрополичих дібр.

У 1929 році обраний членом історично-правничої секції Богословського наукового товариства у Львові. Почесний доктор економічних наук Української Господарської Академії у Подебрадах.

Посол до віденського парламенту від Української національно-демократичної партії (1907-1911) у 56-му двомандатному виборчому окрузі (сільські громади судових повітів Печеніжин, Коломия, Жаб’є, Кути, Косів, Яблунів, Заболотів, Гвіздець і Отинія). На виборах випередив кандидата-москвофіла Володимира Дудикевича. Його заступником обрали радикала Павла Лаврука, але о. Войнаровський волів бачити ним д-ра Олександра Кульчицького – директора товариства «Покупський Союз» у Коломиї.

Засновник парцеляційного товариства «Земля» 1908 і Земельного Гіпотечного Банку. Визначний діяч товариства «Сільський Господар» у Львові: заступник голови у 1918-1921 роках, голова товариства в 1929-1936. Заступник голови Львівської Хліборобської Палати (1934-1936).

Завдяки заходам Войнаровського між українськими селянами розпарцельовано близько 40 000 морґів землі дідичів.

Багато зробив для організації фахової сільськогосподарської освіти для українського селянства.

Помер у Львові 21 лютого 1938 року і був похований у гробниці галицьких митрополитів і крилошан на Личаківському цвинтарі.