Історична довідка про державний архів Івано-Франківської області

Державний архів Івано-Франківської об­ласті (ДАІФО) – складова частина Національного архівного фонду (НАФ) України. Наукова цінність та історична значимість документів ДАІФО визначається передусім унікальністю західноукраїнських земель – споконвічних етнічних земель українців, які в певні історичні періоди входили до складу різних держав, і на території яких традиційно проживали представники багатьох національностей. Архів зберігає документи з історії західноукраїнських земель у складі Речі Посполитої (1752–1772), Австрійської (з 1867 р. – Австро-Угорської) імперії (1772–1918), ЗУНР (1918–1919), Польщі (1919–1939), періодів їх тимчасових окупацій Росією у Першій та Німеччиною у Другій світових війнах, а також з історії Станіславської (з 1962 р. – Івано-Франківської) області після возз’єднання Західної України з УРСР і включення її до складу СРСР (17.09.1939–24.08.1991). На даний час продовжується комплектування архіву документами установ і організацій незалежної України.

Архів створено в грудні 1939 р.; відтоді він неодноразово змінював назву:
Станіславський обласний історичний архів (1939-1941);
Державний архів Стані-славської області (1941-1958);
Станіславський обласний державний архів (1958-1962);
Івано-Франківський обласний державний архів (1962-1980);
Державний архів Івано-Франківської області (з 1980 р.).

За час свого існування архів підпорядковувався: Архівному відділу УНКВС Стані­славської області (1939–1941); Відділу державних архівів УНКВС Стані­славської області (1944–1946); Архівному відділу УМВС Станіславської області (1946–1956); Архівному відділу УВС Стані­славського облвиконкому (1956–1960); Архівному відділу виконавчого комітету Станіславської обласної Ради депутатів трудящих (1960–1963); Архівному відділу виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради депутатів трудящих (1963–1977); Архівному відділу виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів (1977–1988); Головному архівному управлінню при Раді Міністрів УРСР і виконавчому комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів (1988–1991); Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів України й виконавчому комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів (1991–1992); Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів України та Івано-Франківській обласній державній адміністрації (1992–1993); Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів України та виконавчому комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів (1994); Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів України та Івано-Франківській облдержадміністрації (1995–1998); Головному архівному управлінню України та Івано-Франківській облдержадміністрації (1998–2000); з 01.04.2000 – Держкомархіву України та Івано-Франківській облдержадміністрації; з 2011 – Укрдержархіву та Івано-Франківській облдержадміністрації.

До 1939 р. на Станіславщині державного архіву не було, документи зберігалися безпосередньо в установах і організаціях. У листопаді 1939 р. розпочав роботу Архівний відділ УНКВС у Станіславській області, діяльність якого була спрямована на організацію обласного архіву. Проводилась робота з виявлення, взяття на облік документів ліквідованих установ та організацій. Багато зусиль у цій справі доклали перші начальники Архівного відділу УНКВС – Ф. Е. Безуглий, М. Я. Вощиков, перші директори архіву – О. В. Іванов, М. Д. Руженцева, співробітники В. С. Коновалова, І. Л. Гакер та ін. Двадцять п’ять фондів, які були своєчасно виявлені і взяті на облік, стали основою створення архіву – зараз це найцінніші фонди ДАІФО. Станом на 01.01.1941 в архіві вже зберігалося 670 534 од. зб. (227 фондів) та 12 478 видань. Війна перервала роботу архівістів. Основні документи не були евакуйовані, а вивезені таємні фонди та документація архіву, у т. ч. облікова, потрапили під бомбардування неподалік станції Жмеринка. Згідно з актами від 12.08. та 10.11.1944 про збитки, завдані нацистською окупаційною владою архівним органам м. Станіслава, 167 550 од. зб. та 1200 видань було знищено і вивезено за межі України: до Німеччини – матеріали політичних організацій та документи про стан економіки Станіславського воєводства, до Гданська – фонди польських військових установ та дефензиви, до Кракова – невелику групу документів з фонду Станіславського воєводського управління, до Львова – справи інвалідів та єврейські метричні книги. Оскільки відновити довоєнні облікові дані немає можливості, вивезені матеріали не включені до реєстру втрачених національно-культурних пам’яток, і на сьогоднішній день їх подальша доля потребує спеціального дослідження. Після війни, коли архів відновив свою роботу, на обліку в ньому залишилося 460 494 од. зб. (278 фондів)¹.

У повоєнні роки архівісти Д. М. Месінг, В. С. Кучна, С. М. Галазика, П. Т. Осадча, Л. А. Кирилюк, І. І. Строумова, Т.А. Дюкова та ін. під керівництвом П. В. Супруна, Г. М. Педашенко, В. В. Фірсова, І. Л. Гакера, С. А. Шмирьова, Л. А. Підгайчук, М. П. Кухтара провели роботу з упорядкування та науково-технічного опрацювання документів архіву, які надійшли в основному в розсипу або в фасцикулах (великих зв’язках непідшитих документів). За свою працю колектив архіву першим серед інших архівів України в 1949 р. був нагороджений перехідним Червоним Прапором МВС УРСР.

З перших днів існування архіву його працівники розпочали також невтомну пошукову роботу. В 40–60-х роках ними були каталогізовані документи про стан промисловості, сільського господарства, освіти, культури, охорони здоров’я, страйковий рух на західноукраїнських землях. Роботу з каталогізації проводили архівісти Д. М. Месінг, Л. М. Правдива, С. М. Галазика, Р. Т. Тайтлер та ін. Виявлені архівістами документи були використані господарсько-економічними установами під час відбудови області після війни. Так Станіславській міській електростанції були передані плани підземної кабельної високовольтної сітки, міськкомунгоспу – плани й креслення каналізаційних систем. Технічні описи, плани, креслення з регуляції рік Дністер, Лімниця, Ворона були використані при укріпленні їх берегів. Архівні документи про поклади корисних копалин, геологічну будову Карпат, підземні багатства Прикарпаття дали надзвичайно цінну інформацію для розвідки і розробки підземних багатств краю.

У 1960 р. був опублікований “Путівник по Державному архіву Станіславської області”, який вперше ознайомив широку громадськість зі змістом документів, які перебували на загальному зберіганні. Роботу з підготовки путівника здійснили архівісти Л. А. Кудрява, Д. М. Месінг, С. А. Шмирьов, Н. Л. Родинка. У 1983 р. вийшло друге, доповнене і перероблене, видання путівника Крім того, на цей час архівістами підготовлено численні публікації у пресі, наукових виданнях, дев’ять збірників документів. Збірник документів “Німецько-фашистські окупанти на Станіславщині та боротьба з ними за вигнання з області (1941–1944)” та “Хронологічний довідник про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Станіславської області і звільнення їх Радянською Армією (1941–1944)”, підготовлені архівістами в 1948–1950 рр., хоча й не були з невідомих причин опубліковані, стали дуже цінними для дослідників і популярними серед них посібниками з історії краю в період Другої світової війни³. У роботі над їх підготовкою брали участь Д. М. Месінг, Л. А. Підгайчук, Є. Г. Богданова, І. Л. Філіпова, В. І. Гриценко, Л. А. Кирилюк, І. Ф. Кухтар, Г. М. Педашенко, М. П. Хвостін, М. Л. Гакер, Ю. М. Абрамов, М. Я. Струмінський.

Працівники архіву брали участь у підготовці відповідного тому “Історії міст і сіл Української РСР”⁴, присвяченого Івано-Франківській області, членами його редколегії були Г. М. Педашенко та Л. М. Правдива. Директор архіву К. П. Мицан є співупорядником 5-томного збірника “Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923. Документи і матеріали”⁵ – унікального у світовій історичній науці видання, яке через призму документів й матеріалів висвітлює історію держави від моменту виникнення до кінця існування. Частково на основі документів ДАІФО велась підготовка до публікації томів, які стосуються Івано-Франківської області, таких вагомих видань як “Реабілітовані історією”⁶, “Книга Пам’яті України”⁷, членом редколегії яких також є директор архіву К. П. Мицан. Світлини з фондів ДАІФО стали окрасою ілюстрованої історії краю “Прикарпаття: спадщина віків”⁸ – унікального видання, яке нещодавно побачило світ. А безпосередньо агітаційні матеріали ДАІФО мешканці Івано-Франківська мають можливість побачити на виставках до дня міста. За неповних сім десятків років існування архіву виросла ціла плеяда архівістів, кожен з яких зробив свій внесок у розбудову архівної справи на Прикарпатті.

Загалом, протягом всього періоду діяльності ДАІФО як державна установа забезпечував комплектування, постійне зберігання, охорону, реставрацію, консервацію до­кументів НАФ та всебічне використання наявної в них інформації, здійснював управління архівною справою і діловодством на території області, керівництво 14 архівними відділами райдержадміністрацій та п’ятьма архівними відділами міських Рад.

До квітня 1940 р. архів не мав свого приміщення, тому Архівний відділ НКВС орендував невеликі приміщення у приватних осіб. Для створення належних умов зберігання документів наданих у березні 1940 р. площ було недостатньо. У виділеній в 1947 р. будівлі єзуїтського костелу на вул. Грюнвальдській, 3 архів перебував до 1998 р. У червні 1998 р. архів переїхав у приміщення колишньої галантерейної бази на вул. Сагайдачного, 42а. Площі її споруд повністю задовольняють потреби архіву. На сьогоднішній день успішно завершується хід реконструкції галантерейної бази “Галант” під архівосховища, які відповідали б основним вимогам до зберігання документів, здійснюється обладнання їх сучасними стелажами. Усі інформаційні ресурси архіву, які до цього часу знаходилися в трьох різних приміщеннях, зосереджені в одному місці. У читальному залі створені комфортні умови для роботи дослідників.